Знаменитости города Мерефы!!!

[Мерефяночка]

Предлагаю,и надеюсь Вы поддержите,новую тему -"Знаменитости города Мерефы".
Возможно о некоторых из них говорят много,а некоторых знают только единицы.Пишем про тех кто родился в Мерефе а так же про тех кто жил в нашем городе-и сделал для него что-то положительное,или он прославил Мерефу на страну,мир !!!!
Также попрошу без критики в адрес этих людей!
Критику по мне -в ЛС)))

Спасибо за поддержку!!!!

Жду Ваших заметок и фото по этому поводу!!!!!!

с началом новой темы!!!!!!!!!!!
_________________
Я не блондинка и не брюнетка-Я РЫЖАЯ!!!!!!!!

[LehaLexus]

Если честно, то из знаменитых мерефян знаю только И. Сирка, поэтому буду очень рад узнать другие личности, которые прославили наш город. А вам случайно неизвестна личность основателя нашего города?
_________________
Правый всегда прав, из двух правых прав тот правый, который правее.

[Мерефяночка]

Ну насчет основателя-предлагаю эту тему рассмотреть Вам и дать на всеобщее рассмотрение.Думаю всем будет полезно и приятно узнать побольше!!!
Я же начну с великого!!!альпиниста ,благодяря которому о Мерефе стали говорить-это альпинист-Сергей Игоревич Бершов. Мы жили недалеко от его дома,общались с его мамой (у нее всегда было очень много интересных историй)и о нем ходило очень много легенд-доходило даже до того что он первый раз ушел в горы в 7-летнем возрасте!!!Вот попробую частичку всего разместить на форуме.Так что не судите строго))))
_________________
Я не блондинка и не брюнетка-Я РЫЖАЯ!!!!!!!!

[Мерефяночка]

Альпинист Сергей Бершов — единственный украинец, трижды побывавший на высочайшем пике планеты — Эвересте (8848 м).


Фраза героя:
"Рисковать жизнью просто так нельзя"
.
Сергей Игоревич Бершов. ЗМС, МСМК, г.Харьков.
Родился 31 марта 1947 г в Свердловской области в рабочей семье ,детство провел в г.Мерефа (район Красных домов -ул.Спортивная).
Работал электриком, телефонистом, маляром-высотником.
После окончания института физкультуры - инструктором физкультуры (засекреченное советское название спортсмена-профессионала). В альпинизм пришел в 1965г., благодаря своему первому тренеру, известному харьковскому альпинисту Владимиру Иосифовичу (Вилу) Поберезовскому. С 1971 г. - мастер спорта по скалолазанию, с 1973 г. - по альпинизму. С 1972 г. входил в сборные команды СССР и Украины по альпинизму и скалолазанию. Трижды был чемпионом СССР по альпинизму (73,74,86гг.) в техническом и скальном классах, восемь раз - призером чемпионата СССР. Участвуя в соревнованиях по скалолазанию, 15 раз становился чемпионом и призером первенств СССР и ВЦСПС. Шесть раз - чемпионом и призером международных сотевнований. За время занятий альпинизмом совершил 95 восхождений 5Б и 6 к.тр., в том числе 22 первопрохождения и первовосхождения. Несмотря на не юношеский возраст, сохраняет спортивную форму, позволяющую ему ходить первым на скальных альпинистских маршрутах высшей категории. Отработал в горах, в качестве инструктора или тренера, 1600 дней. В 1975 стал одним из первых советских альпинистов, прикоснувшихся к скалам Йосемитов. Шел первым во время первого "русского" прохождения маршрута "Салатэ" на Эль-Капитане.
С 1981 г. - член штатной команды альпинистов Спорткомитета СССР, после распада Советского Союза - член штатной команды альпинистов Украины и одновременно - её тренер. В 1982 г., будучи членом гималайской "сборной" Союза, совершает в связке с М.Туркевичем первое ночное восхождение на Эверест. По итогам работы первой "советской" гималайской экспедиции ему, как и другим членам команды, было присвоены звания Заслуженный мастер спорта и Мастер спорта международного класса. С 1982г. много времени и сил уделяет восхождениям на высочайшие вершины мира. Гималайские восхождения: 04.05.1982г. - Эверест (8848м), первопрохождение Ю.З. стены. 14.04.1989г. - Канченджанга Южная (8491м) -первопрохождение в рамках подготовки траверса массива. 01.05.1989 г. - траверс Ялунг-Канг(8505м) - Канченджанга Гл.(8586м) - Канченджанга Ср.(8478м) - Канченджанга Ю. (8491м), первопрохождение. 16.10.1990г. - Лхоцзе (8516м), первопрохождение Южной стены. 20.11.1996 г. - Аннапурна (8091м), Ю.стена, м-т Бонингтона. 31.07.1997 г. -Нанга-Парбат (8125м), м-т Кингстофера, в двойке. 01.05.1998 г. - Шиша-Пангма (8012м), по классике. 17.05.2000 г. - Эверест, С.В. гребень. Помимо этого совершил 20 восхождений на семитысячники. Имеет правительственные награды СССР и Украины: 1982 г. - орден Трудового Красного знамени 1989 г. - орден Дружбы Народов 1996 г. - орден "За заслуги" 1999 г. - орден "За мужество". В киевских издательствах выходили его книги, написанные в соавторстве с А.Парахоней: "Шаги по вертикали" (1985г.) и "Да обойдут тебя лавины" (1992г.) .
_________________
Я не блондинка и не брюнетка-Я РЫЖАЯ!!!!!!!!

[Мерефяночка]

Форумчане!!!!!!!Просыпайтесь!!!!!!!Активнее!!!!!!!!Жду Ваших знаменитостей!!!!!!!!Можно не мирового маштаба-а маштаба в пределах улицы,школы,дома и т.п...............
_________________
Я не блондинка и не брюнетка-Я РЫЖАЯ!!!!!!!!

[bozman]

Даю невелику підбірку знаменитих людей, що мали якесь відношення до Мерефи. Може хтось знайде знайомі прізвища, або ж добаве свої, буду радий.
Ця підбірка у поміч нашій активісточки - МЕРЕФ`ЯНОЧКИ.

ps деякі імена та по-батькові невідомі, хто знає або чув- виправляйте,
.
роки вказано тільки дату смерті, знаєте дату народження - добавляйте.



Агафонов Георгій Костянтинович дир. Пекарні 1930р
Агафонов Юрій Костянтинович організатор будови стадіону МСЗ 1926р
Аксьонов Іван псаломщик 1890р
Алтинникова Марія Володимирівна поетеса співачка
Андрєйко В. І. бібліотекар 1928р
Андронова Є. І. сестра милосердя 1920р
Андрусенко вчитель ЗОШ№5 1960р
Бабенко Антоніна Федотівна повивальна бабка 1903р
Бабій Василь Миколайович ПГ лікар
Бабій Тетяна Василівна лікар гінеколог
Багалій Дмитро Іванович історик описи Мерефи
Баєв служ облради
Бардаков Василь Іванович купець трактир 1887р
Баришников Пимон Сергійович купець постялий двір 1888р
Бацій Андрій Іванович
Бацій Іван Семенович вчитель укр. Мова 198р
Башков Григорій дворянин 1795р
Безсогов лікар
Берлявський Олексій гол інженер склозаводу
Берновський Євген Андрійович дир ЗОШ№47, та№6 1974р
Бершов Сергій Ігоревич ПГ альпініст - скелелаз
Білоіванова Ганна Давидівна вчитель ЗОШ№1 суспіствознавст. 1928р
Богданов Микола Юхимович вчитель ЗОШ№1 георграфія 1920р
Бондар Федір Андрійович ВВВ комісар парт гол міськради 41-46рр
Борткевич , поміщик, засновник спиртзаводу
Василенко Зіновій Семенович склодув
Василь`єв Петро Васильович помічник аптекаря 1886р
Васильківський Василь Герасимович вчитель семінарист 1861р
Вдовиченко просвіта лікнеп 1920р
Вишетравська Параска Петрівна вчитель ЗОШ№1 1928р
Вікторов зав селяеським будинком 1922р
Воронько Борис ВВВ голубятник розстріляний 1941р
Воропанова М. К. сестра милосердя 1920р
Гайворонська секретар бжділостанції 1924р
Галушко, вчитель ЗОШ №1 1937р
Гербель віце - губернатор 1904р
Герцен секрктар комосередку 1922р
Гетцен міліціянт 1920р
Головня дир бджолостанції 1924р
Головченко Клавдія Василівна вчитель ЗОШ№1 м. Кл. 1928р
Гольников провізор 1920р
Грушевський вчитель ЗОШ №1 1937р
Густавсон Петро Мартинович фельдшер аптеки міщанин 1920р
Гутник поміщик на Оболоні 1917р
Жуковський Олександр Станіславович інспектор нар. Освіти
Іванова Валентина Порфиріївна директор зош№4 1975р
Іванова Марина пральня "Глорія"
Ілляшевич вчитель ЗОШ№5 1960р
Імператриця Катерина приїздила до Мерефи
Іноземцева надія Іванівна вчитель ЗОШ№1 рос. мова 1920р
Калінін Кирило Дементійович купець 1772р
Канівольський А. Г. поміщик Меценат 1861р
Кива вчитель ЗОЩ№5 1960р
Клімашівський Лесь Олексійович вчитель ЗОШ№1 українс. Мова 1928р
Клодченко Георгій Степанович
Ковалевський гол комнезаму 1922р
Колеснік Григорій Антонович зав поштою 1980р
Коль Адольф Іванович провізор 1886р
Кольський П доктор медицини Ст Сов. 1901р
Конотоп вчитель ЗОШ№47 історія 1946р
Конотоп А. парт керівник 20-30рр
Котляр Борис вчитель ЗОШ№5 "Попидько"
Котляр Борис міліціянт 1920р
Крамаренко Олексій Семенович зав поліклінікою 1925р
Кртляр Олександрпа Сергіївна зав аптечним пунктом 1943р
Кулак Юрій Юхимович ВВВ партизан
Кульматицька Віра Давидівна вчитель ЗОШ№1 математика 1928р
Лаптєв Петро Михайлович
Лаптєва Олена Петрівна сестра милосердя 1946р
Легеза зав волосною нар освітою 1922р
Легенда Яків Іванович вчитель ЗОШ№1 біологія 1928р
Мудрик Раїса Іванівна нач. торгівлі Луцького облвиконк.
Мудрик Юрій зав освітою Луцької держадмініст
Ніколаєв Іван Степанович вчитель - бібліотекар 1870р
Олешко Ілля Михайлович вчитель ЗОШ№1 мол.кл 1928р
Олійник вчитель ЗОШ №1 1937р
Панфілова Ніна Іванівна вчитель Комарівської школи
Панченко Олексій Васильович професор математик 1904р
Папуца Наталія Тимофіївна
Перемот Іван Якович директор ЗОШ№1 №1
Перемот Іван Якович с/госп товариство лікнеп 1920р
Перемот Ірина Миколаївна патріот
Пересада Олег Васильович журналіст "Слобода"
Перехрест Іван поліцай при німцях 1942р
Перехрест Марія ГУЛАГ 10років
Петрицький А. Г. художник "Спалена Мерефа" 1943р
Плавська Станіслава Станіславівна лікар - епідеміолог 1920р
Погорєлий Сергій Леонідович нач електромережі
Погорєлий Трохим Якович старшина волості 1907р
Погорєлова Світлана Віталіївна БК "Овочівник"
Погорілий парт керівник дир склозаводу 1946р
Погребняк Яким архітектор Артемівської церкви 1770р
Пономаренко Анатолій Тимофійович льотчик ТУ 140
Потакевич товариство вчителів лікнеп 1920р
Почебут гол місьради зніс церкви 1935р
Приходько Володимир Іванович кіноактор "Леп"
Приходько Іван Григорович ВВВ загинув у Прибалтиці 1944р
Путівцев Дмитро Романович офіцер 1905р
Путівцев Роман Кононович купець заготівля лісу 1890рр
Раєвський Трохим Якович зав поштою 1907р
Рибалов Іоанн священник Артеміської церкви 1861р
Рудь Іван Олександрович директор ЗОШ№2 1930р
Рудь Іван Олександрович відділ наросвіти лікнеп 1920р
Сидоренко Григорій Кирилович просвіта націоналіст 1920р
Сірко Іван Дмитрович кош. Отаман війська запоріжського
Собельник вчитель ЗОШ №1 1937р
Соколовський Євлампій священник - бібліотекар 1904р
Солдатенко пром т-во "Свой труд"лікнеп 1920р
Солдатенко Василь ватажок банди 1918р
Солдатенко Федір керівник банди Шатравки 1920р
Солдатенко Явдоха Гнатівна вчитель ЗОШ№1 м..Кл. 1928р
Соловей Федір Васильович поштар 1907р
Субота гол волвиконкому 1922р
Тертишнікова Анастасія Василівна служанка аптеки 1911р
Ткаченко Лука Хомич вчитель ЗОШ№1 фіз. Вих. 1920р
Торяник зав земвідділом 1922р
Тюлька Матвій Семенович вчитель ЗОШ№47 фізика 1946р
Удовиченко спілка кооперативів лікнеп 1920р
Усіков зав клубом ім Леніна 1931р
Франчук вчитель ЗОШ№% 1960р
Фрідріх Маршал фон Біберштейн, барон, засновник Шовкостанції
Хоменко товариство кредиторів лікнеп 1920р
Хорошайло Іван Михайлович вчитель ЗОШ№1 м. Кл. 1928р
Христич Васил ь Андрійович комсорг ЗОШ№1 1920р
Чечуй Микола Юхимович вчитель ЗОШ №1 1937р
Чурсін Олександр Євфимович протоієрей Миколаївської церкви 1903р
Шаруда Степан Міхеєвич перукар інвалід 1973р
Шатравка Микола ватажок банди 1920р
Шуйнов голова комуни 1921р
Юдін Федір комсомольський активіст 1943р
Яскулко Микола Костянтинович вчитель ЗОШ№6
Шейко міліціянт 1920р
Шевцов міліціянт 1920р
Михайлик міліціянт 1920р






А
_________________
історію часто пишуть ті, хто вішає героїв (англ.) patriotmerefa

[Мерефяночка]

[bozman]

И такой вопрос: источник данной информации(перечень имен и должностей)-укажите пожалуйста.
Мерефяночка, шановна пані, якщо не помиляюся, ви вчилися у СШ №4, а там, я знаю, вивчають українську, ну та ладно, я розумію і російську. Вам необхіний список використаної літератури? його немає. Поцікавтесь у Ю.Донцова, як історики збирають інформацію. З музеїв, з рукописів, з газет, але найбільше із спогадів і як не банально із балачок під чарку... Якщо є шанс мати три розповіді по одній темі, то це дає змогу вибрати правильну історичну лінію. І тому я і написав, щоб давали свої замітки по любій темі" Мерефа". Відкрию таємницю - є задум написати книгу-енциклопедію про Мерефу. Допомагайте. Приймаю любу інформацію на любій мові, навіть на Тюрській.
Ще раз з повагою Володимир "Боцман"та група таких же патріотів - мереф`ян.
_________________
історію часто пишуть ті, хто вішає героїв (англ.) patriotmerefa

[LehaLexus]

Как вариант про основание города и происхождение его названия.

Духмяне літо повертає на осінь. Темніє і стає багряним листя дерев, червоними спалахами нагадує про себе горобина. Обважнілі птахи подають голоси лише по тривозі; швидкі вивірки готують зимовий запас. На низьких улоговинах, що обсіли невелику звивисту річку, де-не-де зустрічаються гриби - перестарки... Для далеких походів рання осіння пора —. найкраща. Задумливо їде на низькорослому, але виносливому коникові монгольський царевич Мерефа. Недарма в далеких степах Керулена назвали його цим ім'ям. Мерефа, Мерефатлі (Ма'ріфатлі) означав — розумний, ловкий, знаючий. Він один із небагатьох чінгізідів разом із старим і досвідченим Субудай — багадуром та запальним Джебє — нойоном пробилися у ці прекрасні, могутні ліси. Воїни боїться цих лісів, тут майже немає сонця; далеко залишився бли зький їхньому серцю безмежний степ — Дике поле, а тут стіною — чагарники, лісові трави. На привалах, вночі, запалюють кострища, навколо чатує варта. Ворог непомітно може з'явитися скрізь; проспівають свою раптову пісню стріли, вихопиться з гуща вини смілива ватага русичів, блискавками впадуть на голови необачних харалужні мечі. Русь — велика, незбагненна, її не можна перемогти, приборкати уярмити. Неначе з землі виростають дружини руських воїнів, легка монгольська кіннота повинна весь час бути напоготові. Люблять русичі свою землю, шанують її понад усе. Ніхто ще не завдавав стільки прикрощів монгольському війську... Засипаючи, Мерефа вже не бачить легкої тіні у чузі, яка скрадаючись, наближається до нього. Вранці ліс прокинувся від дикого виття. Сторожа знайшла царевича мертвим, забитим, за монгольським звичаєм у нього був переламаний хребет. Ніхто не задумувався, чия то справа... Чи виплекана роками помста родичів, чи таємний наказ одного з ханів - суперників. За все повинні були відповідати руські люди. Населення ближніх селищ гнали на страту. І через декілька діб на місці загибелі, біля звивистої річки, з'явився високий пагорб із людських черепів. А пізніше біля нього — монгольська «яма», спостережний пункт, своєрідна станція військової пошти. З часом на честь загиблого місцевість була названа Мерефою, цю ж назву дістала і річка. Про події, що відбулися тут, складали і свої нескінченні пісні монголи—поштарі. Збереглися вони і в пам'яті руського населення... Ця прадавня історія може бути й домислом, хоч згадки про неї зустрічаються і у відомих збирачів історичної і фольклорної минувшини, М. Максимовича та Ф. Колесси. На тюркську назву річки і селища наштовхують дослідників назви шляхів. Про що свого часу докладно писав Д. Багалій. Він, зокрема, зазначав, що немало відомих назв шляхів походять або від топонімів, або від власних назв. З одного боку — це назви шляхів, утворені від назв місцевостей (Ізюмський, Торський), з другого — від прізвищ, імен, прізвиськ (Ромоданівський, Сагайдачний, Кончаківський, Шпаків, Святогорський). Деякі з них явно хінського походження, наприклад, Ізюмський, Перський. Д. Багалій згадує, що в одному з письмових джерел він натрапив на татарського воєначальника з прізвищем або Мурафа, або ж Муравський. Відносно ж того, звідки походять назви шляхів і зокрема шляху Муравського, ще немає одностайної думки, дехто з учених пов'язує назву шляху з муравою, тобто з різнотрав'ям, яке буквально оточувало шлях, інші ж — зі слободою Муравою (Мурафою, Мурахвою) колишнього Богодухівського повіту. Муравським шляхом називали в давні часи т. зв. «цареву дорогу», оскільки, за оповідями та легендами, саме нею ходили брати ясак у руські землі кримські хани. Паралельні назви" Муравського шляху (Мурамський, Мурефський, Мурахвинський) однокореневі, різняться лише фонетичним оформленням. Таким чином, слово — назва Мурахва являє собою звичайну фонетичну модифікацію стародавньої лексеми Мурафа. Можна припустити, що назва Мурафсьшй походить від слободи Мурафи, хоч задається дещо неймовірним, щоб саме слобода дала свою назву шляхові. Вірогідніше, що в основі цих двох найменувань лежить назва урочища Мурафа, на що наштовхує нас аналогія щодо Ізюмського шляху, назва якого, в свою чергу походить від урочища Ізюм-Курган. Назви Мерефа і Мурафа : фонетичне близькі і, очевидно, належать до одного кореня, а це дає підставу гадати, що вони вийшли з власної назви тюркського походження. Перші свідчення про казацьку слободу Мерефу сягають середини XVII століття. З історичних даерел відомо, що в 1645 р. на річці Мерефі була заснована козацька слобода, а вже через десять років це була укріплена фортеця, озброєна чавунними гарматами. У 1676р. бєлгородський намісник князь Григорій Ромодановський писав: «В нынешнем году пришли мы в новопостроенный город Мурафу на слободу с женами и детьми. 260 человек на вечное житье, и строиться дворами...» У цьому ж році сюди прибуває з чималим загоном козаків уманський полковник Микита Семенко. Фортеця протягом майже століття героїчно протистоїть нападам іноземних загарбників. Так, у 1668 р. татари спалюють слободу, в 1672 р. харківський полковник Григорій Донець-Захаржевський розбиває під Мерефою татарське військо і бере в полон мурзу, а у 1693 р. під Мерефою потерпів поразку п'ятнадцятитисячний татарський загін. Особливо жахливим видався для Мереф'янської залоги 1711 рік, у якому «хан кримский со всеми крымскою и ногайскою ордами разные сего уезда места разорял... оный городок татарами сожжен и разорен и немалое число обитателей побито и в полон взято...» Слобода Мерефа була сотенним містом Харківського полку. І козаки цієї сотні брали активну участь у боротьбі проти іноземних поневолювачів» Серед них особливе місце належить мешканцю слободи кошовому отаманом запорізької січі Івану Сірку — людині надзвичайної мужності, сміливості, відваги і воєнного таланту. Іван Сірко палко любив свою рідну землю, народ і мужньо захищав їх. Про нього було складено чимало дум і історичних пісень. Серед них найбільш популярними були «Та, ой, як крикнув же та козак Сірко» і дума про вдову Сірчиху — Іваниху. В історичній пісні «Та, ой, як крикнув же та козак Сірко» розповідається про те, як запорізькі козаки боронили рідну землю від кримського лана. «Та, ой, як крикнув же та козак Сірко, Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків: «Та сідлайте ж ви коней, хлопці - молодці; Та збирайтеся до хана у гості » Та туман поле покриває, Гей, та Сірко з Січі виїжджає, Гей, та ми думали та ми ж думали, Що то орли та із Січі вилітали, --Аж то військо та славне запорозьке Та на Кримський шлях з Січі виїжджало Та ми думали, ой, та ми ж думали, Що то місяць в степу, ой, заходжає, — Аж то козак Сірко, та козак же Сірко На битому шляху та татар оступає». У народній думі про Сірчиху — Іваниху говориться про долю сім'ї Івана Дмитровича Сірка, який деякий час був полковником Харківського Слобідського полку. Все життя проводив він у боях та походах, роками не буваючи дома в Мерефі, в своїй слобідці Артемівці, що біля неї. Ратні справи тримали його далеко від рідної домівки та родини. Про що й оповідає дума, малюючи трагічну історію загибелі його синів. «В городі Мерефі жила вдова, Старенька жона, Сірчиха — Іваниха Вона сім літ пробувала Сірка Івана в очі не видала, Тільки собі двох синів мала: Первого сина — Сірченка Петра, Другого сина — Сірченка Романа, Вона їх до зросту держала..." Неодноразово поставали мешканці слободи проти соціального визиску, гніту козацької старшини, яка поступово захоплювала кращі землі, володіла слобідками, пригноблювала бідний люд. Так, восени 1670 р., в Мерефі вибухнуло повстання під керівництвом Леська Черкашенина, палкого прихильника Степана Разіна; мереф'яни брали участь і в гайдамацькому русі (50—70 рр. XVIII ст.), спрямованому проти примусового покріпачення селянства.
_________________
Правый всегда прав, из двух правых прав тот правый, который правее.

[bozman]

LehaLexus, дякую, що відгукнувся по темі .Цікавий матеріал.Деякі абзаци я вже мав, а зараз будутьі нові, з Вашої допомоги.
_________________
історію часто пишуть ті, хто вішає героїв (англ.) patriotmerefa

[ЮЛИЯ]

[LehaLexus]

[Я.Д.]

Работает Яскулко))). Наверное он вечный.

LehaLexus
Он даже нас по этому сботнику учил.)
_________________
Если ты хочешь, но не можешь, значит не очень хочешь.
ИМХО

[ЮЛИЯ]

Наш дорогой и всеми любимый "козлик" )) Надо же.. за что его так прозвали??? )) За его живость и оптимизм!
Ой, как я была ему благодарна, когда он нас с какой-нибудь химии или геометрии на срочную репетицию забирал!!!! )))))

Он еще у моей тети пение вел!!!!

Многая Лета Николаю Константиновичу!!! ))))
_________________
Мерефа.... 9 лет сознательной жизни и море положительных эмоций связывают меня с тобой...

[bozman]

Агафонов Георгій Костянтинович дир. Пекарні 1930р
Агафонов Юрій Костянтинович організатор будови стадіону МСЗ 1926р
Аксьонов Іван псаломщик 1890р
Алтинникова Марія Володимирівна поетеса співачка
Андрєйко В. І. бібліотекар 1928р
Андронова Є. І. сестра милосердя 1920р
Андрусенко вчитель ЗОШ№5 1960р
Бабенко Антоніна Федотівна повивальна бабка 1903р
Бабій Василь Миколайович ПГ лікар
Бабій Тетяна Василівна лікар гінеколог


АГАФОНОВ Георгій Костянтинович
Директор Мереф`янської пекарні у 30-ті роки. Секретар КНС у 20 років, кандидат партії більшовиків з1920року. Професія – діловиконавець.


Агафонов Юрій – організатор будови стадіона склозавода
Стадіон МСЗ було збудовано у 1926році. При заводі було організовано 3 команди.

АКСЬОНЕНКОВ Іван
30 років. Вчився у 1-но нласнім народнім училищі. Працював псаломщиком з1890року.


В. І АНДРЄЙКО. –бібліотекар при Мереф`янській бібліотеці, що знаходилася при Мереф`янському клубі з 1928року.

БАБЕНКО Антоніна Федотівна
Земська (повивальная бабка второго разряда), перша акушерка, що жила в слободі Мерефа та мала право займатися акушерською справою. Про що видано свідоцтво від 3 липня 1903року

Бабій Василь Миколайович
Почесний громадянин міста Мерефи

Бабій Тетяна Василівна, донька Вас. Мик. – лікар – гінеколог.


Шановні, ось і вся інформація, що вдалося відшукати, але у наших бабушок такого "добра" валом, так що вам карти в руки. Запитуйте, пишіть. Якщо щось і не підтвердиться, то нічого страшного.
Наприклад, знаємо, що Бабій Т. В. лікар і все, а за її особисте життя невідомо...
_________________
історію часто пишуть ті, хто вішає героїв (англ.) patriotmerefa